Пригоди у Карпатах

Карпа́ти (пол. Karpaty, нім. Karpaten, словац. Karpaty, угор. Kárpátok, рум. Carpaţi, серб. Карпати) — гірська система на сході Центральної Європи, на території: України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії, та Австрії

Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину. Карпати — один із головних вододілів Європи між Балтійським і Чорним морем. Поділяються на дві субпровінції — Зовнішні Карпати (Західні[en] та Східні) і Внутрішні Карпати (Західні[en] та Східні).

Орографічно виділяють Західні Карпати (територія Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі та України — найвищі гірські масиви), Східні, або Лісисті, Карпати (найбільш знижена і звужена частина Карпат; Східні Карпати складаються зі Східних Бескидів (територія Польщі, Словаччини, України), Молдово-Семиградських Карпат (Румунія), Південні Карпати, або Трансильванські Альпи (територія Румунії).

Переважні висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота — 2655 м (гора Герлаховський штит у Татрах), в Україні — гора Говерла (2061 м). Найбільша ширина — 430 км. Площа цієї гірської системи — 24 тис. км². В українських Карпатах росте 20 % всіх лісів України. Карпатські гори відносно молоді, сформовані в альпійську епоху горотворення, їхній вік понад 25 мільйонів років.

Назву «Карпати» вперше навів Геродот у V ст. до н. е. Батько історії згадував річку «Κάρπις» (Карпій), що впадає в Дунай. У 105 р. імператор Траян приєднав Південні Карпати (Дакію) до Риму. Римське панування в регіоні тривало до 271 р. Отже, Карпати були «відкриті» для цивілізованого світу. Тоді ж цю гірську систему, просторово дуже аморфну, вперше виокремив Птолемей (90—168).

Походження назви «Карпати» однозначно не з’ясоване. Є низка інтерпретацій цієї назви — від доіндоєвропейських (С. Роспонд) до слов’янських. Назва «Карпати» (пол. Karpaty, угор. Kárpátok, рум. Carpați, серб. Карпати, чех. i словак. Karpaty, нім. Karpaten) дуже давня. Її корені простежуються в середземноморському доіндоєвропейському субстраті.

А. Попов (1965, 1973), А. Байцар (2016) доводять, що оронім виник із назви фракійського племені карпи, що проживало на території Передкарпаття у ІІІ—IV століттях н. е. В. Георгієв (1956) уважає давньовірменську мову особливим фракійським діалектом і пояснює топонім Карпати від фракійського «(s)korpa-ta» — скеляста. С. Распонд (1957) переконаний, що назва Карпати походить із доіндоєвропейського «caro» — камінь.

Такого ж погляду дотримуються І. Хубшмід (1967, 1969), виводячи топонім Карпати від доіндоєвропейського «kar» — камінь (кам’яні гори) і порівнюють його з такими топонімами, як Каринтія (південна область Австрії), острів Карпатос у Критському морі та Крас (вапнякове море у Словенії). Він зачисляє до цього ряду рум. «scarpa» — скеля; сербськохорв. «skrapa» — тріщина в каміннях і в діалекті — дрібні камені; словен. «ceren» — скелясте місце.

В. Чихарж (1960) убачає базис «carra» — камінь у середземноморському доіндоєвропейському субстраті. Р. Козлова (1987) виводить назву Карпати з псл. *kъrpatъ(jь) «з вигинами, виступами, горбатий, нерівний» <*kъrpa «щось криве, вигнуте, вигин, виступ» <іє. (s) ker- гнути; крутити у ступені редукції з детермінативом -р-. Словацький та чеський мовознавець і етнограф П. Шафарик, а за ним Є. Поспелов (1967) виводять оронім Карпати — від слов’янського орографічного терміна «хрб», «харабат» — хребет.

У літературі цей термін зустрічається ще у батька історії та географії Геродота У назві однієї з лівих приток Дунаю — Karpis. Вважається що ця притока отримала свою назву від гір, в яких брала початок.

Alex

★★★